| Arabic |
| has gloss | ara: البلديات في أوروبا العصور الوسطى نوع من الحكومة المحلية التي انتشرت إبتداءا من القرنين الحادي عشر والثاني عشر في مدن شمال وسط إيطاليا، وبعد ذلك أصبحت ظاهرة واسعة الانتشار خلال القرنين الثالث عشر والرابع عشر، مع تعديل التوازنات السياسية الداخلية وتأكيد إجتماعي من للطبقات الجديدة وتجريب حكومية جديدة (السيادة المدنية). |
| lexicalization | ara: بلدية قروسطية |
| German |
| has gloss | deu: Der Begriff der (mittelalterlichen) Kommune oder Stadtgemeinde bezeichnet ein hauptsächlich zwischen dem 11. und 13. Jahrhundert (in deutschen Städten hauptsächlich zwischen 1250 und 1300) entstandenes Organisationsprinzip der mittelalterlichen Stadt. Es besteht in dem Zusammenschluss der Stadtbürger zu einer gemeinsam handelnden politischen Korporation, die sich mit dem Stadtherrn in einem vertraglichen Verhältnis befindet und immer mehr von dessen Rechten (entweder durch finanzielle/materielle oder durch militärische Mittel) übernimmt. Die Bildung einer Kommune bedeutet somit die Änderung des Rechtsstatus der Stadtbewohner, die nun nicht mehr Unfreie des Stadtherrn oder freie Kaufleute sind, sondern zu Bürgern einer Stadt werden. Zur Kommune zählen dabei nur die vollberechtigten Stadtbürger, nicht aber die politisch minderberechtigten Stadteinwohner ohne Bürgerrecht. Das Bürgerrecht ist dabei meistens an Grundbesitz gebunden. |
| lexicalization | deu: Kommune |
| French |
| has gloss | fra: Au Moyen Âge, le terme de commune désigne : * soit l’organisation politique des villes du nord de lItalie qui, quoique faisant théoriquement partie du Saint Empire romain germanique, était de facto indépendantes et contrôlaient la campagne environnante. Par la suite, certaines disparurent, annexées par leurs voisines. Dautres s'étendirent et devinrent des États, républicains comme Gênes ou monarchiques comme le duché de Milan, ou bien comme le duché de Florence, devenu plus tard grand-duché de Toscane. On retrouve aussi cette appellation en France à partir du . * soit le système de franchises politiques, juridiques et civiles accordées par un seigneur à une ville, dont les habitants ont notamment le droit de se jurer entraide ou fidélité « commune », et qui deviennent vassales du seigneur. Ce système se développe en France et en Angleterre à partir du . |
| lexicalization | fra: Commune |
| Italian |
| has gloss | ita: Il Comune è una forma di governo locale che interessò in età medievale vaste aree dellEuropa occidentale ma che ebbe origine in Italia centro-settentrionale attorno allXI secolo, sviluppandosi, poco più tardi, anche in alcune regioni della Germania centro-meridionale e nelle Fiandre. Si diffuse successivamente (in particolare fra la seconda metà del XII e il XIV secolo) con forme e modalità diverse anche in Francia, Inghilterra e nella penisola iberica. In Italia, culla della civiltà comunale, il fenomeno andò esaurendosi fin dagli ultimi decenni del XIII secolo e la prima metà del secolo successivo, con la modificazione degli equilibri politici interni, con l'affermazione sociale di nuovi ceti e con la sperimentazione di nuove esperienze di governo (signoria cittadina). |
| lexicalization | ita: Comune medievale |
| Malay (macrolanguage) |
| has gloss | msa: Komun di Eropah semasa Zaman Pertengahan ialah perikatan pertahanan bersaling (kedua-dua pertahanan fizikal serta kebebasan tradisional) antara penduduk sesebuah bandar atau bandar raya. Ia terdiri daripada banyak bentuk, dan amat berbeza daripada segi pembentukan dan pengurusannya. Komun dicatat buat pertama kali pada akhir abad ke-11 dan awal abad ke-12 di bahagian utara-tengah Itali dan ketika itu, merupakan negara kota sebenar, berdasarkan demokrasi separa. |
| lexicalization | msa: Komun Zaman Pertengahan |
| Polish |
| has gloss | pol: Komuna miejska - organizacja samorządowa w miastach średniowiecznej Europy. Powstawały one wskutek uniezależnienia się miasta od feudała na podstawie ugody z nim lub po zbrojnym powstaniu przeciwko niemu. |
| lexicalization | pol: Komuna miejska |
| Russian |
| has gloss | rus: Община — традиционная форма социальной организации. Первобытная (родовая) община характеризуется коллективным трудом и потреблением, более поздняя форма — соседская (территориальная, сельская), сочетает индивидуальное и общинное землевладение. В дореволюционной России община была замкнутой сословной единицей, используемой как аппарат для сбора податей (после крестьянской реформы 1861 г. — собственником земли). В ходе столыпинской аграрной реформы общинное землевладение заменялось частным крестьянским. В 1990-е гг. общины коренных малочисленных народов и традиционная казачья община вновь получили признание в законодательстве некоторых субъектов РФ, в том числе как особый субъект права (Общины малочисленных народов). |
| lexicalization | rus: община |
| Slovenian |
| has gloss | slv: Komuna je posebna vrsta samouprave, ki je nastala v zahodni Evropi v zgodnjem enajstem stoletju vsled prostovoljnega združenja med mestnimi prebivalci. Združenje je bilo začasnega značaja, a potrjeno s prisego in je zajemalo pripadnike raznih meščanskih slojev. Ko so ta združenja postala dovolj močna, so zahtevala priznanje višje oblasti, na primer v Franciji kraljeve, v Italiji pa cesarjeve. Samo italijanske komune so pozneje (od trinajstega stoletja dalje) dosegle dejansko popolno samostojnost. |
| lexicalization | slv: Srednjeveška komuna |
| Ukrainian |
| has gloss | ukr: Общи́на — форма соціальної (колективної) організації людей, характерна майже для всіх народів. Виникла за часів первіснообщинного ладу. Її ознаками були спільна власність на засоби виробництва та звичаєві форми самоврядування. З розвитком суспільства, майнової нерівності і приватної власності змінювалась і форма общини: родова (матріархат), сімейна (патріархат), сільська (поземельна). З утворенням великого феодального землеволодіння втратила незалежність, перетворившись на залежну від панівних верств організацію безпосередніх виробників. Розпалася з розвитком капіталістичних відносин. |
| lexicalization | ukr: Община |
